Він стояв вночі
І поки його ніхто не бачить
Змінював ключі,
А ще вішав свої тим,
Кому не стачить.

Потім, навіть вдень,
Він стирав прадавні межі
І ставав у тінь.
І він досі стоїть там,
За нами стежить.
Не боїться куль,
Бо сам ті кулі виготовляє.
Замовляє біль,
А потім каже, що страждає.

Чорний чоловік…
І отак за віком вік…

Він написав колись
У що треба вірити і що треба знати,
Й до чого тобі – зась,
І в чому не варто сумніватись.
Але недавно я
Випадково його помітив.
Він – ще та змія!
І після цього йому вже не вірив.
Вимкнув світло я,
Запалив свічку, запахло воском.
І ось воно сія –
Сонце, придавлене обрію тиском.

Чорний чоловік…
І так за віком вік…
Чорний чоловік…
В моїх снах уже він зник…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Новий ЕР альбом "Ватра"
New Album
Сонцесвіт - Tenebrae (2013)
New Album